Один керівник, через наближення підвищення, раптом мер змінився, і кадрові перестановки заморожені.

Через три-чотири місяці знову обговорювали питання підвищення кадрів, його ім’я вже зникло.
Спочатку його посаду зайняла людина, яку полюбив новий мер. Він був у люті до смерті і вирішив помститися. Тому почав збирати докази.
Спершу той, хто його змінив, працював півроку, але ця людина справді була беззмістовною, робила все погано, він зібрав купу доказів, подав їх і навіть залучив кілька «громадян», щоб поскаржитися.
Результат — жодної реакції, він припустив, що новий мер зробив підступи. Тоді почав збирати матеріали про мера, зібрав ще купу документів.
Цього разу він був обережнішим, розпитував скрізь і виявив, що новий мер у попередній посаді був другим заступником, мав конфлікт із першим заступником, обидва мали проблеми з виконанням щоденних обов’язків, суди тягнулися до провінції, і в підсумку обидва отримали по 50% — їх перевели на рівних посадах. Мер мав зв’язки в провінції, тому цей старий чоловік засів у засідці.
Він чекав кілька років, зібрав дві коробки матеріалів, навіть сам підвищився на нову посаду, але все одно продовжував збирати докази. До того ж, коли почали масштабні перевірки з центру, його провінцію зробили ключовим районом із великим натиском.
Він сам приїхав на машині, з рішучістю, що можна порівняти з «загорілося вогнище», і приніс матеріали до готелю, де перебувала група перевірки.
Весь ніч доповідав, керівник групи особисто його приймав і запитав, чому, будучи заступником керівника департаменту, він не відступився і мав багато проблем (цей чувак написав усі свої минулі проблеми і отримані гроші), чому він так зробив.
Він відповів, що робить це по двох причинах: по-перше, щоб зняти з себе злість, по-друге, щоб усі пройшли через перевірку, оскільки центральна влада дуже активно перевіряє. В кінці його підвищили на два роки раніше до другого ешелону, без пониження. Інші всі потрапили у в’язницю.