Криптовалютна біржа — Детальний аналіз «Лунь Юй»: для всіх, хто спотворює Конфуція — шлях навчання

Зараз — порожня білоголова мова, «навчання» стало словом, як вода без смаку, у білоголовій мові значення «навчання» навіть не досягає однієї десятої від того, що в класичній літературі означає «學». У класичній літературі кожне ієрогліф має багатий зміст, але це ускладнює розуміння.

Щоб правильно зрозуміти класичну літературу, наприклад, «Лунь Юй», не можна мислити у тому ж дусі, що й у порожній західній логіці. Спершу потрібно вважати, що значення тексту — це як клітини в організмі, що складаються з символів, — так само, як у західній медицині, білоголова мова — це мертві символи. На відміну від цього, класична мова вимагає спершу зрозуміти її дух, а цей дух не у символах, а у цілісності тексту, як у китайській медицині: без цілого символи безглузді. Як кухар, що розбирає бичка, зустрічає його дух і розбирає його, так і читання класичної мови — це зустріч із духом тексту; без цієї зустрічі — немає розуміння.

«習»

Розглядаючи «學», тепер поговоримо про «習». У орхісконічних ієрогліфах «習» — це «羽» під «日», але згодом у зображальній писемності неправильно «日» намалювали як «白», і так це поширилося. У сучасних складних ієрогліфах «羽» під «白», а у спрощеній писемності просто розділили «羽» навпіл, прибравши «白» і «日», і тепер у спрощеній писемності залишилася лише ця безмежна темрява. Спрощена писемність у поєднанні з порожньою білоголовою мовою поступово перетворює багатий зміст китайської мови на західний порожній символ, що є історичним і сучасним реаліями.

«習» — це «羽» під «日», первісне значення — це птах, що пробує політ у ясний день. Цей ієрогліф, як поезія і картина, має дух у одній літері. «日» — це ян, ідея, що означає «їхати за правильним енергією Неба і Землі і мандрувати у всесвіті», тобто «習» — це і є «習». Але згодом всі тлумачення зводили «習» до постійних, повторюваних, частих тренувань, повторів, — типового мислення білоголової мови, що вважає, що безперервне і довільне рухання вгору, вниз, вліво і вправо може проявити майстерність, досягти майстерності і здобути нагороду. Це бездушно і без смаку, і китайська мова так занепала — це сумно, дуже сумно!

«學» і «習» — це «聞» — чути шлях святого, бачити шлях святого, порівнювати з «святим», і в реальному суспільстві постійно «коригувати» — і тоді можна отримати енергію Неба і Землі і мандрувати у всесвіті. Без «вивчення шляху святого» — неможливо отримати цю енергію. «學» — це засвоєння «шляху святого» у формі; «習» — застосування «шляху святого». Без «學» не можна сформувати «習», без «習» — не можна сформувати «學», цілісно і у великому масштабі — це і є «學» і «習». Що таке «之»? Це — стати святим шляхом.

«學» і «習» — це відповідати своєму часу, тому й кажуть «學而時習之». «時» — це час, не залежно від нього, а з урахуванням його, і саме у відповідності з часом. Якщо залежати від часу — це дрібна людина; відповідати часу — це шлях благородної людини; і «時其時» — це дія благородної людини, що здійснює «шлях святого». Смішно, що майже всі тлумачення зводять «時» до «залежно від часу», «відповідно до часу», «у відповідний час», — і справді не розуміють, що таке час. А «時其時» — це отримати енергію Неба і Землі, тобто досягти «святого часу». «時其時» — це не залежати від часу і не залежати від Неба, а бути у відповідності з Небом і часом. З цього видно, що так званий «небесний час» — це відповідність Небу і часу, і Небо і час — одне й те саме. Якщо цього не розуміти, то й не зрозумієш, що таке «час».

«學而時習之», благородна людина чує «шлях святого», бачить «шлях святого», порівнює з «святим», і в реальному суспільстві постійно «коригує», і відповідно до часу Неба і Землі, отримує енергію Неба і Землі і мандрує у всесвіті, здійснюючи «шлях святого», і тоді не буде «чи не радієш ти». Цю фразу «чи не радієш ти» можна і не пояснювати. **$OP **$ONG **$ONT **