Звіт Goldman Sachs: у цій сфері Китай витримує удари краще, ніж США

【Стаття/Поспостерігач (Observer) Уайт Бай】Поки іранські бойові дії тривають і продовжують турбувати глобальний ринок енергоресурсів, стратег Goldman Sachs висловив думку, що китайська економіка є «більш стійкою до ударів», ніж США та інші економіки.

Згідно з повідомленням Yahoo Finance, у аналітичному огляді, опублікованому 30 березня, головний аналітик Goldman Sachs з китайських акцій Лю Цзіньцзин чітко зазначив, що порівняно з іншими економіками в усьому світі Китай у цьому раунді коливань цін на нафту займає більш сприятливе становище. А ця помітна перевага не була випадковою в короткостроковій перспективі — це результат нагромадження, сформованого завдяки десятирічному плануванню енергетичної стратегії Китаю. 

США та ЄС і надалі дуже залежать від бензину та інших рідких видів палива: ці енергоносії становлять приблизно 40% та 44% відповідно від загального обсягу споживання первинної енергії. Натомість Китай знизив цю частку лише до 28%. 

Диверсифікація енергетичної структури означає, що коли ціна Brent торкається 115 доларів за барель, то за даними зростання цін на нафту створює для китайської економіки безпосередні «витрати» інфляційного характеру, нижчі, ніж у західних країн. 

Нещодавно аналітик з товарів у Goldman Sachs прогнозував, що через те, що потоки нафти через Ормузьку протоку є вкрай обмеженими й це триває приблизно шість тижнів, середня ціна Brent у березні становитиме 105 доларів за барель, а в квітні зросте до 115 доларів за барель. 

Аналітики зазначили, що за несприятливого сценарію, якщо переривання триватиме десять тижнів, ціна Brent може наблизитися або перевищити історичний рекорд 2008 року, а згодом до кінця 2026 року поступово знизитися приблизно до 100 доларів за барель. 

 	Глобальна нафтова криза підвищує ціни на паливо в Таїланді: за одну ніч стрибок до 22% IC Photo    

Лю Цзіньцзин назвав три конкретні «перешкоди» Китаю, які допомагають протистояти глобальному нафтовому шоку. 

Перша — домінування відновлюваної енергетики. Зокрема ядерна енергетика, вітрова, сонячна та гідроенергетика: замінні й відновлювані джерела енергії наразі становлять 40% виробництва електроенергії в Китаї, що значно більше за 26% десятиріччя тому. 

Друга — масштабні стратегічні запаси. Лю Цзіньцзин каже, що Китай багато років поспіль непомітно вибудовував «нафтову стіну». 

Загальний обсяг стратегічних і комерційних запасів нафти Китаю вже досяг приблизно 1,2 мільярда барелів: навіть за крайнього припущення, що імпорт сирої нафти повністю дорівнює нулю, цього достатньо, аби забезпечити понад 110 днів споживання нафти. 

Третя — диверсифікована система постачання. 

У всьому світі з тривогою стежать за Ормузькою протокою: цей морський коридор несе на собі 20% світового обсягу перевезень нафти, а Китай і надалі підтримує стабільні маршрути постачання сирої нафти з Росією, Австралією, Малайзією та іншими країнами поза Близьким Сходом. 

Через вплив шоків цін на нафту економісти Goldman Sachs знизили прогноз темпів зростання реального ВВП США на 0,4 відсоткового пункту: Китай — це країна, яка в Азійсько-Тихоокеанському регіоні зазнає найменшого впливу. 

Лю Цзіньцзин також одночасно попередив: китайська економіка демонструє сильну стійкість; довгостроково зростаючі ціни на енергоносії можуть спричиняти для китайської економіки безпосередній вплив, який, імовірно, легше пережити, однак також можуть вдарити побічні ефекти, такі як глобальний ризик «застою з інфляцією», високі відсоткові ставки в США, зміцнення долара та тривала надбавка за геополітичними ризиками, що може завдати удару китайському фондовому ринку. 

Зауважимо, що перед обличчям глобального енергетичного шоку Китай зберігає спокій і самовладання — останнім часом це неодноразово ставало темою активного обговорення з боку зовнішніх сил. 

«У Китаю в руках дві козирні карти: електромобілі та відновлювана енергетика». У повідомленні The New York Times від 14 числа сказано, що Китай десятиліттями інвестував десятки й десятки мільярдів доларів у розвиток електромобілів і відновлюваної енергетики, і ця довгострокова стратегія нині дає плоди. 

Раніше у звіті Goldman Sachs оцінив, що через диверсифіковану енергетичну структуру, наявність багатьох джерел постачання та логістичні маршрути, які можуть обходити район Перської затоки, лише приблизно 6% загального енергоспоживання Китаю безпосередньо піддається ризику розриву, пов’язаного з Ормузькою протокою. Це дає Китаю можливість протистояти конфлікту, який триходитиме кілька місяців, і посилить здатність Китаю чинити більш сильний опір глобальним цінам на енергоносії, підвищуючи конкурентоспроможність китайських експортерів. 

Британське видання Financial Times 29 березня також опублікувало статтю, у якій зазначило, що бойові дії на Близькому Сході потенційно могли б серйозно загрожувати енергетичній безпеці Китаю — найбільшого в світі імпортера нафти. Однак Китай завдяки стійкості своєї енергетичної системи, технологіям чистої енергетики та самостійному плануванню повного ланцюга створення вартості не лише приваблює величезні обсяги інвестицій у «зелену» енергетику, а й стає «останнім постачальником» для ключових промислових матеріалів; а також формує в міжнародному середовищі образ більш стабільного й надійного партнера, ніж США, додатково закріплюючи статус «наддержави». 

**Ця стаття — ексклюзивний матеріал Observоr (Поспостерігач), без дозволу заборонено перев публікувати.**